Сторінка для батьків.

Поради батькам!

Моя щаслива дитина


Зневага до виховання — це загибель людей, сімей, держав і всього світу.
Я. Коменський
Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, совісті, правдивості, любові до всього живого. Батьки — головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості — це виховний клімат сім'ї. Рідна домівка — не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Ці положення мають бути головним мотивом у роботі класного керівника.
 Для налагодження тісних контактів із батьками варто позбутися застарілої методики батьківських зборів, коли педагог розповідає про недоліки, а батьки слухають. Класний керівник має триматися з ними як рівний з рівними, як порадник і однодумець у справі виховання. Не традиційність такої форми спілкування, коли батьки з об'єкта «всеобучу» стають активним суб'єктом творчого педагогічного пошуку, сприяє глибокому усвідомленню ними проблем сімейного виховання дітей.
 Педагогічна практика переконує, що робота з батьками насамперед починається зі збирання відомостей про сім'ї від учнів та їхніх батьків. Класного керівника має цікавити: склад сім'ї; спеціальність та місце роботи батька, матері, осіб, що їх заміняють; матеріальні й побутові умови сім'ї; моральне обличчя батьків.
 Така інформація може допомогти класному керівникові у пошуках форм і методів роботи з батьками учнів.

  Поради для батьків

 1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.
2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.
3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.
4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.
 5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?»
 Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.




6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.
7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.
8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.
9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.
10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.
11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».
12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.
13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.
15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.
16. Учіть підлітка:
 • цінувати дружбу, поважати суспільну думку;
 • правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;
 • порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.
17. Виховуйте:
 • витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.
 • чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.
18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.
19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.
20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.
 21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»
22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»




23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.
24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».
25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним»..
26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.
27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».
 28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.
 Якою ви повинні відпускати дитину до школи
 — Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане.
 — Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим.
 Що повинно бути у портфелі:
 — Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку.
 — У портфелі мають бути акуратно складені речі, потрібні для занять на цей день.
 — Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи.
 — Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку.
 — Олівці, ручки покладіть у пенал.
—   Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого.
—    
 Пам'ятка для батьків «Виконуємо домашнє завдання»

 1. Учень упорядковує своє робоче місце, свій стіл для навчальних занять чи місце, відведене йому за спільним столом.
2. За записами у щоденнику чи в зошиті встановлює, що саме йому задали.
3. Згадує, у якій послідовності радив учитель виконувати те або інше завдання.
4. Готує потрібні підручники та приладдя: ручку, олівець тощо.
5. Знаходить завдання в підручнику, текст статей та письмових вправ, текст задач тощо.
6. Згадує навчальний матеріал, який пояснював учитель на уроці.
7. Згадує вказівки вчителя щодо способів виконання вправ.
8. Виконує роботу.
9. Звіряє зроблене з тим, що потрібно було зробити: чи часом чогось не забув.
10. Перевіряє, чи правильно виконав завдання; якщо є помилки — виправляє.
11. Якщо це можливо, звертається до батьків або до інших старших членів сім'ї з проханням перевірити, чи розуміє він зміст прочитаної статті, чи правильно розповідає, чи навчився пояснювати розв'язання задачі.



 До уваги батьків

 1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги.
 Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель.
2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.
3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.
 Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.
 4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище.
 5. Сім'я — це первинний колектив українського суспільства.
 Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість — жити заради когось.
 6. Готових рецептів сімейного виховання немає.
 Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини — велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.

 Щоб виховати дитину, слід дотримуватися правил у реалізації своїх сімейно-побутових педагогічних функцій. Основні з них такі:

 1. Встановлювати і дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (праці, навчання, дозвілля, відпочинку), практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, внутрішньосімейні плани тощо.




 2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.
3. Знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.
4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я, розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм пристарілим батькам і родичам, дітям, усім нужденним людям, утримувати свою сім'ю.
5. Компетентно й педагогічно грамотно обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани, алкоголіки), перша інформація повинна надійти від батьків, а не від компанії.
6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує проституцію, наркоманію.
 7. Розвивати і заохочувати самостійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію.
8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою.
9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин.
10. Бути готовими до прийняття певних «дисциплінарних» рішень щодо обмеження непродуктивного» часу життя дитини і контактування її з «підозрілими» товаришами.


Ваша дитина підліток?


Нелегке це завдання - бути батьком підлітка! Перехідний вік, коли жити чужим розумом вже не хочеться, а своїм ще не виходить, - це час випробувань як для дитини, яка дорослішає, так і для його батьків. Випробування на міцність родинних почуттів і сімейних відносин . Це також час формування характеру підлітка, коли відбувається заміщення одних авторитетів іншими, коли прищеплюються і закріплюються моральні установки, ставлення до самого себе і оточуючих. Як уберегти підростаючу дитину від небезпечних захоплень і розвинути у неї позитивні якості характеру ? Як впоратися з підвищеною емоційністю? Які етапи фізичного і психічного зростання проходить ваша дитина ? Як знаходити з ним спільну мову ? У підлітковому віці відбувається повна перебудова організму: і фізична, і психологічна. З одного боку, «беруть своє» гормони, з іншого - повністю змінюється світосприйняття дитини, яка дорослішає, виникає нагальна необхідність знайти своє «Я» , вивести і позначити його серед « Я» чужих. Очевидно, що це не легко. Ще вчора за підлітка все вирішували батьки , а сьогодні треба сформувати свою думку на ті чи інші життєві події , довести і відстояти свої принципи . Тобто дитинство вже закінчилося, а формування зрілої особистості тільки починається, і доводиться йти по тонкій грані між тим і іншим, не маючи можливості знову стати малюком і не знаходячи в собі сили відразу ж стати дорослим. Як допомогти своїй дитині дорослішати ?

ПОРАДИ БАТЬКАМ
Психологи сформулювали ряд рекомендацій, які дозволять не тільки зберегти колишні довірливі відносини з підлітком, але і стати йому кращим другом, подолавши недовіру і навіть ворожість.

Зробіть акценти:
- НАКАЗОВИЙ – ДРУЖНІЙ.

Прагнучий до самостійності підліток навряд чи стане беззастережно слідувати вашим вказівкам. Змініть тон з наказного на дружній. Не роздавайте наказів - замість цього спробуйте давати аргументовані поради . Багато батьків допускають одну і ту ж помилку: вони наполягають на своєму , стверджуючи , що у них більше досвіду , а тому їм видніше . Досвіду у батьків , що й казати , багато. Але не варто користуватися ним, як зброєю. У виховному процесі протиставлення сил і позицій , конфронтація і тиск не принесуть нічого хорошого.
- ЗРОЗУМІТИ І ПРИЙНЯТИ

Звичайно, найголовніше у взаєминах з дитиною - це взаєморозуміння . Встановити його легше з хлопцями молодшого підліткового віку . Однак діти середнього і старшого підліткового віку також підуть з вами на контакт, якщо ви проявите ініціативу і наполегливість. Ну а для взаєморозуміння необхідно проводити разом вільний час, багато розмовляти, обговорювати проблеми та успіхи, ділитися почуттями. Ваші син чи дочка не збираються впускати вас у свій внутрішній світ ? Почніть із себе: впустіть їх у свій. Розкажіть про те, що відбувається у вас на роботі, поділіться думкою з приводу своїх друзів, колег, знайомих, запросіть дитину розділити ваші інтереси. Скільки часу в тиждень ви проводите зі своїми дітьми? За даними соціологічних опитувань , більшість батьків в середньому присвячують дітям не більше 1,5 години на тиждень! І як сюди втиснути розмови по душам, читання книг та інші спільні справи ? Звичайно , це не вина , а біда більшості батьків , які змушені проводити на роботі весь день , щоб поповнити бюджет сім'ї . Але діти не повинні бути надані самим собі.
 - ГЕТЬ МАСКИ.

Дуже важливо бути щирим у прояві інтересу до внутрішнього світу і до справ підлітка. Діти гостро реагують на фальш. Батьки можуть назавжди втратити довіру підлітка, якщо будуть тільки прикидатися зацікавленими його справами, а на практиці постараються використати його відвертість в своїх цілях (наприклад, щоб якось відреагувати на неприємну ситуацію, щось заборонити і т.д.). Навчіться приймати і навіть любити світ, в якому живе ваш підліток , поставте себе на його місце , і ви зможете домогтися його довіри. Варто сказати, що підлітки часто змінюють і свої інтереси, і свої погляди. Під це доведеться «підлаштовуватися» , культивуючи в собі гнучку позицію і поважаючи будь-які прояви особистості підростаючої людини.
- ВИЗНАТИ ПОМИЛКИ

Якщо ви вже наробили помилок у вихованні підлітка, то не бійтеся їх визнати. Спочатку перед самим собою, а потім і перед дитиною. Авторитет ви від цього не втратите - навпаки, він зросте: адже проговорити свої помилки здатні тільки сильні люди. Поясніть, чому ви робили так, а не інакше , приведіть аргументовані доводи. Розкажіть про те, яка ваша нинішня позиція щодо сина чи дочки. Запитайте, чи згоден він із нею. Чому так або чому ні? Уважно вислухайте відповідь. Не виключено, що і дитина зізнається вам у тому , що не завжди була права ( можна акуратно підвести його до цієї думки), і справа закінчиться взаємним прощенням і примиренням .
- КОМПРОМІС

Іноді взаємні образи не так легко подолати. Але якщо підліток демонстративно не шукає порозуміння з батьками , не варто думати , що він в ньому не потребує. Діти важко переживають самотність під час перехідного віку. Зробіть перший крок. Піти на компроміс дорослій людині набагато легше , ніж дитині .

Поради батькам у вихованні дітей
Як можна допомогти дитині добре поводитись?

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

Змінюйте оточення, а не дитину

Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

Висловлюйте свої бажання позитивно

Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги

Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей. 

Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням

В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

Обирайте виховання без побиття та крику

На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру. 

Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. 
Факти, що можуть Вас здивувати...

Діти часто не розуміють, чому їх покарано

Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.

Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте. 

Діти мають право на позитивне ставлення до себе

Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності. 

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває. 

3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень. 

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді. 

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо. 

6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку. 

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини. 

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня. 

9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється. 

10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся






«Свято» карантину. Що робити з дітьми, яких відправили в ізоляцію 
З 13 березня по 24 квітня в Україні ввели карантин аби запобігти поширенню коронавірусу. Не працюватимуть навчальні заклади, а також людей просять уникати місць масового скупчення народу. Для батьків це означає, що попри обіцяне дистанційне навчання, їх діти три тижні нудьгуватимуть вдома.
Чим зайняти дитину?
Найпростіший спосіб розважити нащадка – звісно, увімкнути мультфільми чи дати в руки планшет і зайнятися своїми справами. Однак годинами на таких заняттях дитину тримати не можна – це шкідливо для здоров’я та розвитку. 
Відпочинок у дома
загадки
кросворди

Навчити готувати

Перебування в дома і купа вільного часу ідеальний час аби навчити дитину азам кулінарії, або й дати поексперементувати з простими, чи складнішими рецептами.
З одного боку вміння готувати – базова потреба для кожного. З іншого – можливість творчо реалізуватись. Може саме навчившись готувати смачні тістечка ваша дитина задумається про майбутню професію, а вже у 18 матиме успішний бізнес.

Запровадити корисні спортивні звички

Попри те, що під час карантину радять не відвідувати масові заходи, прогулянки свіжим повітрям та спорт ніхто не скасовував.
Це прекрасна змога почати родиною робити ранкову йогу, розпочати бігати зранку і може навіть підготуватись до міського марафону, який запланували на травень.
Гарною ідеєю буде витягти велосипед, який відпочивав взимку і покататись околицями міста. Так ви і громадського транспорту уникнете, і попрактикуєтесь, адже нині активно готуються до розбудови велоінфраструктури міста.

Переглянути українські фільми в онлайн кінотеатрі

У той час як кінотеатри обмежують кількість відвідувачів у залі, українське кіно, яке ви пропустили можна переглянути онлайн в першому офіційному кінотеатрі.
Перелік цікавих стрічок читайте тут.

Ігри з дітьми вдома

        Все життя дитини пов'язане з грою. Що менша вона, то більше часу має виділятися для ігор. Діти ще не вміють самостійно гратися, у них малий життєвий досвід і досвід поводження з іграшками. Протягом всього дошкільного віку їм треба пройти довгий шлях розвитку ігрової діяльності. Дітей треба вчити гратися. Для того, щоб правильно і цікаво організувати ігри, важливо викликати у дітей життєрадісний настрій, активну поведінку: вчити гратися з іграшками, дбайливо до них ставитися, помічати їх привабливість та красу, виховувати бажання гратися разом, прагнути до спілкування, співчуття, доброзичливого ставлення одне до одного. 
    Для розвитку радісних, цінних у виховному значенні ігор дітям слід давати різні іграшки, посібники. Ігри належить супроводжувати казками, віршиками, потішками, примовлянками тощо.

Лисиця та курчата
Якщо у вас вдома зібралася компанія дітлахів, запропонуйте їм рухливу гру для дітей «Лисиця та курчата», яка розвиває у малят швидкість реакції, спритність і увагу. З групи дітей вибирається «лисиця», завдання якої полягає в тому, щоб ловити «курчат». Для початку лисиця ховається в «нору», а курчата вибирають собі будиночки – стільці, крісла, дивани, куди вони ховатимуться від лисиці, а потім виходять на прогулянку по заздалегідь обумовленій території. За сигналом дорослого лисиця виходить на полювання і намагається зловити курчат, що розбігаються та ховаються в будиночки. Гра може тривати, поки лисиця не спіймала всіх курчат, або ж перша спіймана дитина міняється ролями з лисицею і гра починається заново.

Велетні та гноми
Ця весела розвага для дружньої компанії малят відноситься до серії активних ігор з дітьми вдома, які вимагають зосередженості та уважності. Дорослий ведучий по черзі називає слова «велетні» і «гноми», постійно прискорюючи темп, а гравці повинні зображати відповідних героїв, стаючи навшпиньки або присідаючи. Якщо гравець помиляється, він вибуває з гри. Ведучий намагається заплутати учасників, для чого може називати слова з різною інтонацією («велетні» – грубо, а «гноми» – тоненьким голосом) і в певний момент говорити навпаки.

Мумія
Хорошою розвагою для компанії дітвори стане весела гра для дітей вдома «Мумія», в якій малечі потрібно перетворити товаришів на мумії. При достатній кількості учасників можна провести гру у вигляді змагання команд. Кожна команда вибирає собі майбутню мумію і за сигналом ведучого починає обмотувати її туалетним папером, намагаючись не відірвати його від рулону. Перемагає команда, що першою завершила перетворення. Як бонус запропонуйте дітям сфотографуватися на пам’ять із мумією.

Плутанина
Ця цікава гра для дітей вдома вимагає від учасників спритності та гнучкості, а від ведучого – кмітливості та уваги. У групі дітей вибирається ведучий, який залишає кімнату. Решта стають у коло, беруться за руки і намагаються якомога сильніше «заплутатися». Можна переступати і пролазити під руками сусідів, головне не розчеплювати рук. Після повернення ведучий намагається розплутати «клубок» дітлахів, якщо йому вдається, вибирається новий ведучий, якщо ні – гра повторюється.

Пошуки скарбів
Більшість дітей молодшої вікової групи любить грати в «хованки», тому для дітей 3 років у якості розваги можна запропонувати гру вдома «Пошуки скарбів». На відміну від традиційних «хованок», шукати дитині доведеться не гравців, а «загублені скарби». Малюк виходить з кімнати, а дорослий ховає заздалегідь обрані «скарби» в доступних місцях. Допомогти дитині впоратися із завданням можна підказками на кшталт «тепло-холодно».

Оселедці в банці
Ця гра для дітей вдома - протилежний варіант хованок. Всі гравці заплющують очі і рахують до десяти, а ведучий тікає і ховається. Через деякий час один із гравців іде на пошуки і, якщо не знаходить за одну хвилину, вибуває з гри. Якщо ж він знайшов ведучого, то ховається разом із ним. 
Далі на пошуки ведучого виходить наступний учасник, і теж, якщо знаходить схованих, то ховається разом із ними, якщо ні - вибуває.
Гра продовжується доти, поки всі не сховаються разом з ведучим, немов оселедці в бочці. Головне при цьому - не засміятися і не видати всіх.

Більбоке
Це така старовинна французька гра, що бабусі й дідусі, і навіть прабабусі і прадідусі можуть пригадати, як грали в неї.
Для цієї гри з дітьми вдома треба взяти товсту нитку або шнурок довжиною приблизно 45 см. Один з його кінців приклеюється липкою стрічкою до тенісної кульки, а інший - до денця пластмасового стаканчика. Можна також прив'язати кінець нитки до ручки пластмасової кружки.
У грі беруть участь кілька людей. Від гравця потрібно підкинути кульку вгору і зловити її в стаканчик або кружку. За це й нараховуються очки. Ловити кульку потрібно по черзі, до промаху. Промахнувшись, гравець передає більбоке наступному гравцеві. Виграє той, хто першим набере обговорену кількість очок.

Таємничі звуки
Коли є багато вільного часу, який немає куди подіти, запишіть на мобільний телефон або старий магнітофон різні домашні звуки і шуми (робота пральної машини, дзюрчання води, кашель тата, скрип дверей, стукіт клавіатури, голоси всіх членів сім'ї та ін.)

Сірники, ватяні палички, ґудзики, жолуді, каштани 
        Коли дитина грається з дрібними предметами (звісно, під наглядом дорослих!), то розвивається не тільки дрібна моторика, а й просторове мислення, уява, тактильна чутливість. 
    Із сірників, ватяних паличок, жолудів, каштанів і ґудзиків можна викладати різні малюнки, як довільно, так і за схемою. Причому всі ці предмети можна поєднати в одному малюнку. Починати доречно з простих геометричних фігур — квадрата, трикутника, ромба, сонечка, поступово ускладнюючи ігри. Із сірників і ватяних паличок добре виходять зірки, їжачки, машинки, ялиночки, будь-які фігури, що містять багато прямих ліній. Спочатку малюнок викладає мама, адже малюка необхідно зацікавити. Потім «твір» можна робити разом. 
    Навіть найменшим діткам буде корисно перебирати ґудзики — виймати з коробочки і складати назад, нанизувати ґудзички на мотузочок і робити намиста й браслети. Тільки при цьому мама повинна бути дуже уважною: раптом малюк потягне іграшку до рота! Якщо дитина зовсім мала і є небезпека, що вона проковтне дрібні деталі, то слід нанизати ґудзики різних кольорів і розмірів на жорстку міцну волосінь. Така іграшка може бути і брязкальцем, і матеріалом для лічби, і наочним посібником для вивчення кольору, лічби і розміру. 
Ігри з сірниками
    Усі батьки люблять повторювати: «Сірники для дітей — не іграшка!» Правильно, звісно, адже діти можуть ненавмисне що-небудь підпалити. 
    Але якщо поряд перебуватимуть мама або тато, то сірники можуть виявитися навіть хорошою іграшкою. Так уважає тато. Сьогодні він грає «у сірники» з дитиною. Пропонуємо ось яке завдання. 
       
 Утримай сірники
 Покладіть на стіл п'ять сірників і спробуйте взяти один із них великими пальцями. 
 Тепер підніміть другий сірник двома вказівними пальцями. 
 Тепер третій — двома середніми пальцями. Потім четвертий — двома безіменними. 
  І, нарешті, п'ятий — двома мізинцями. Хто упустив сірник, залишає гру! 

Сірникова картинка
    Кожній дитині видайте сірники (скільки бажаєте — коробку, коробку на двох, коробку на всіх тощо). За командою учасники починають викладати із сірників . картинку на тему, задану ведучим. Це може бути своє ім'я, прізвище, зображення якої-небудь тварини, смішного сюжету («Тато спить», «Автоперегони», «Троє поросят» тощо). Виграє той, хто упорався швидше при простіших завданнях), або той, у кого вийшла найоригінальніша сірникова картинка (складніші завдання). 
       
 Скільки сірників 
    Візьміть сірникову коробку і покладіть у неї два сірники. Потрясіть коробку і запитайте у дітей, як вони вважають, скільки сірників зараз лежить у коробці. Діти також можуть потрясти коробку, потримати її в руках. Але відкривати коробку може тільки ведучий. Отже, тепер ви відкриваєте коробку і даєте дітям можливість перерахувати сірники. Перемагає той, хто назвав максимально близьку до правильної кількість. 
    Тепер можете ускладнити завдання: відвернувшись від дітей, додайте декілька сірників. Нехай діти знову відгадують їх кількість. 
Сірникові коробки 
    Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використовувати в різних іграх. На чотирьох або шести кришках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геометричні фігури: квадрат, круг, ромб, трикутник. Перемішайте кришки і внутрішні коробки. Попросіть малюка знайти і скласти коробочки. 
        
Де мій ґудзичок? 
    Якщо сірникових коробок у вас багато, можна їх склеїти в декілька рядів, як ящики в комоді. Іграшкове цуценя принесло з собою ґудзик (монету, фішку, скріпку та ін.) і хоче покласти його в ящик. Воно кладе іграшку в один із ящиків і розмовляє з малюком, розповідаючи про себе. Потім запитує малюка, у якому з ящиків його ґудзик. Місце, куди цуценя кладе ґудзичок, постійно змінюється. Тривалість розмови постійно збільшується. Це завдання відмінно тренує зорову пам'ять і увагу дитини. 
Ложки, чашки, миски, сковорідки 
    Маленькі діти дуже хочуть гратися на кухні. А батькам це спричиняє певні незручності. Хоча якщо до процесу поставитися розумно, то з дитячої цікавості можна отримати багато користі. Ось, наприклад, усім відомо, що потрібно розвивати тактильне сприйняття. І батьки купують іграшки з різною фактурою поверхні. Потрібно навчати дитину понять «великий — маленький»? А на кухні для цього є стільки можливостей! Різноманітні різні поверхні (гладкі ложки, ополоники, полумиски, миски і шорстка сковорода), і вивчення співвідношень «великий — маленький» (цікаво, скільки ложок вміститься в миску, і чому туди не вміститься ополоник). А як весело стукати ополоником по каструлі або кришкою об кришку! 
    Тісто цілком можна використовувати як замінник пластиліну, адже це чудовий матеріал для ліплення! Воно легко мнеться, менше брудниться, і не буде нічого страшного, якщо дитина випадково проковтне шматочок. Тонкий пласт розкоченого тіста може використовуватися як основа для картини з будь-якого підручного матеріалу — ґудзиків, жолудів, сірників, круп, мотузок, ниток, дроту, насінинок, гілочок тощо. Розминання тіста — цікаве і корисне заняття для малюка. 
    Крупи, сіль, кава, макарони також знадобляться для «кухонної школи». Дрібну крупу (наприклад, манну) і сіль можна використовувати для пальчикового малювання. Для цього необхідно висипати крупу на піднос рівним шаром. Намалюйте що-небудь самі, покажіть дитині, як це цікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Вийде яскрава контрастна лінія. Потім візьміть пальчик дитини. Нехай малюк сам намалює декілька хаотичних ліній. Коли дитина освоїться, можна переходити до малювання узорів. Спочатку малює мама, потім пробує малюк. Малювати можна все що завгодно: хаотичні лінії, будиночки, круги, огорожі, хмари, спіралі, личка, літери або цифри. 
    Крупну крупу (наприклад, гречку-ядрицю), горох, квасолю, кавові зернятка можна використовувати для викладання картинок, так само як і з сірників, ґудзиків і ватяних паличок. Можна використати їх і для аплікацій. Пересипати всі ці продукти найцікавіше у прозорий посуд, для того щоб було видно. 
               
 Демонстрація мод
    Перед початком зимового (весняного, літнього, осіннього) сезону влаштуйте з дитиною демонстрацію мод. Нехай малюк спробує самостійно застібати ґудзики, кнопки і «блискавки». Підготуйте місце для демонстрації, розстеливши червоний рушник, на якому «модель» демонструватиме обновки. Решта членів сім'ї можуть клацати фотоапаратами, зображаючи репортерів модних журналів. 

Сім'я Пробочкіних 
    Приготуйте темно-зелені пробки, шматочки дроту, ватяні кульки, фломастери або маркери. Змайструйте разом із дитиною із перелічених предметів кумедних персонажів сімейство Пробочкіних: маму, тата і дітей. 
      
Відбитки 
    Візьміть аркуш паперу і прикріпіть його краї скетчем до плоскої поверхні. Покладіть під аркуш дрібний плоский предмет — монету, ключ або брелок. Нехай малюк легенько проводить олівцем по паперу, щоб на поверхні аркуша з'явився відбиток захованого предмета. 

Шарфики для ляльок 
    З клаптиків тканини або старих дитячих речей можна виготовити шарфики для ляльок і м'яких іграшок, щоб вони не замерзли взимку. 
Намиста зі скріпок 
    Запропонуйте дитині пакетик різноколірних скріпок і покажіть, як їх з'єднати разом, щоб вийшло симпатичне намисто або браслет. 

Великі «Хрестики-нулики»
    Можна грати в цю гру не тільки на папері. А де? На столі, якщо у вас клейонка в клітинку. На підлозі, якщо там укладена квадратиками плитка. Хрестики і нулики можна не малювати, а домовитися з малюком, що гратимете ви каштанами і камінчиками, ґудзичками і шишками. Будь-яка гра, навіть якщо вона набридла, після додавання яких-небудь нових деталей знову зацікавить дітей. 

Лабіринт 
    На підлозі за допомогою крейди або мотузка обмежте траси, по яких ітимуть діти. Для маленьких дітей завдання буде простим — пройти по лабіринту і не наступити на мотузок або лінію. Для дітей старшого віку завдання можна ускладнити. Дітей об'єднати у пари. Тому гравцеві, який проходитиме лабіринт, зав'язати очі, а його напарник повинен подавати чіткі команди — куди повернути, де зупинитися. 

Стрибки по цифрах
    На картонках намалюйте великі цифри і розкладіть їх на підлозі на такій відстані, щоб дитина могла перестрибнути від однієї до іншої. Попросіть дитину стрибнути, наприклад, на цифру 2, потім на цифру 7, потім на 1, потім на 4 тощо. Завдання можуть бути будь-якими: стрибати по порядку, стрибати тільки по парних числах, складати, наприклад, подумки 2 і 1, стрибати на цифру 3. До речі, у цю гру можна грати і на вулиці, тільки цифри тоді пишіть крейдою на асфальті. 

Міста
Потрібно  називати міста, що починаються з тієї літери, на яку закінчується місто, назване останнім гравцем. Якщо останній назване місто закінчується на Ь, И, то береться передостання літера.
Приклад: Анкара - Альбертвіль - Лондон - Миколаїв і т. д.
Гра майже нескінченна, тому що, по-перше, багато міст, по-друге, ніхто не записує вже названі і повторення через якийсь час можуть просто не помітити. Гра хороша в тривалих поїздках або під час довгого очікування . Розвиває не тільки кмітливість, але й знання географії, тому що паралельно можна давати якісь короткі описи містах (в якій країні знаходиться, чим примітний і т. д.).

Холодно-гаряче
Грати можна в кімнаті. Один з учасників виходить за двері, а решта дітей ховають який-небудь предмет і звуть ведучого. Його завдання - знайти цей предмет, а решта гравців повинні підказувати йому де знаходиться цей предмет словами - «Холодно», «Гаряче», «Тепло», «Дуже гаряче». Як тільки ведучий наближається до предмета - треба говорити - «Тепліше», віддаляється - «Холодніше» .

Море хвилюється раз…
Обирається ведучий. Він відвертається від інших і вимовляє віршик (поки він каже, всі гравці хаотично рухаються).
Море хвилюється раз,
Море хвилюється два,
Море хвилюється три,
Морська фігура на місці замри!
Гравці завмирають, зображуючи "морські" фігури. Ведучий підходить до будь-якого гравця, доторкається до нього рукою - гравець зображує, кого саме він показує. Завдання ведучого - відгадати, що це за фігура.
Якщо гравець зображує не схоже, він стає водою на наступний етап. Звичайно, іноді ведучий і сам спеціально "засуджує" якогось гравця, але тоді можна вирішити спірне питання колективно. Було ще ускладнення до правил: якщо який-небудь гравець ворушився чи сміявся під час "виступу" іншого, то він ставав водою.
Загадуються також: звірина фігура,  Пташина фігура, Клоун-фігура, Робоча фігура, Божевільна фігура і  так далі, на що фантазії вистачить:)))

Камінь, ножиці, папір
Гравців повинно бути двоє. Спочатку потрібно запам'ятати 3 знаки, які можна зобразити рукою.
Камінь - кулак,
Папір - розпрямити долоню,
Ножиці - виставити 2 пальці.
тепер грають вимовляють - «Камінь, ножиці, папір» і складають рукою якийсь знак, а потім з'ясовують, хто переміг.
Принцип такий:
Папір слабкіше ніж ножиці, бо вони її ріжуть;
Камінь слабкіше ніж папір, тому та його накриває;
ножиці слабкіше ніж камінь, бо він може їх розбити.

Зіпсований телефон
Обирається ведучий, інші діти сідають на лавочку. Ведучий дуже тихо на вушко говорить першому гравцю якесь слово. Той передає наступному гравцеві, і так до останнього учасника. Потім ведучий запитує в останнього гравця, що він почув, якщо той говорить правильно, значить телефон справний, а якщо ні - запитують у кожного гравця (починаючи з кінця), що він почув. Той, хто зіпсував телефон і стає новим ведучим.

Здогадайся – що це?
Дуже весела гра, брати участь можуть і дорослі.
Вибирається ведучий. Він задумує який-небудь предмет, пише його на папірці, а потім намагається зобразити його мімікою і жестами, решта учасників, намагаються здогадатися про що йде мова. Хто першим здогадався - стає новим ведучим (або отримує приз).

Гра у фанти
Кожна дитина складає в загальний кошик по 1 своєму предмету. Обирається 2  ведучих (в кошику їх речі теж повинні бути). Один з ведучих стає спиною до кошика, а другий виймає який-небудь предмет і питає у нього: «Що робити тому, кому належить цей предмет?». Ведучому потрібно придумати завдання, яке потрібно виконати власнику цієї речі. Не можна забувати, що цим господарем може бути і він сам.

Ладушки
Учасників повинно бути двоє. Вони сідають за стіл один навпроти одного. Перша дитина кладе руки на стіл долонями вгору, другий тримає руки долонями вниз. Другий гравець швидким рухом намагається доторкнутися своїми долонями першого. Якщо йому вдалося доторкнутися до долоньок товариша, то гравці міняються ролями.

Плутанина
Цікаво коли грають багато дітей. Один з них відвертається, а решта беруть один одного за ручки - ланцюжком і не відпускаючи рук починають заплутуватися. Можна проходити під руками сусідів, переступати через них. Коли все готово, ведучий повертається і намагається розплутати учасників, руки гравців при цьому не розмикаються. Потім обирається новий ведучий і гра триває.

Їстівне-неїстівне

Обирається ведучий, інші учасники сідають на лавицю. Ведучий по черзі кидає кожному г
равцеві м'ячик і одночасно називає який-небудь предмет. Якщо предмет їстівний - м'ячик
потрібно зловити, якщо ні - відбити. Хто помилився, стає на місце ведучого.

Онлайн-екскурсії


Погодьтеся, вислів «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути» актуальний і зараз. Екскурсія до музею – це не лише спосіб проведення вільного часу, а й дієвий засіб популяризації навчання, науки та культури. Не всі, на жаль, можуть відвідати найкращі музеї світу (це дорого, потребує багато часу та може завадити навчальному процесу). Але завдяки розвитку сучасних технологій, відвідання найкращих музеїв світу стало реальністю. Для цього треба мати лише гаджет та доступ до інтернету!
Пропонуємо 8 захопливих віртуальних екскурсій відомими музеями світу. Зверніть увагу на те, що до нашого списку увійшли далеко не всі віртуальні музеї, адже зараз створено десятки й сотні таких інтернет-ресурсів. Погугліть, можливо, і ваш улюблений музей вже можна відвідати онлайн.
А ви хотіли б відвідати найвідоміші музеї світу з мінімальними витратами та у будь-який час? Тоді здійсніть віртуальну екскурсію! Про це – у новій статті. #наурок🔔
https://naurok.com.ua/post/8-variantiv-nezabutno-virtualno-ekskursi?fbclid=IwAR3eWbBljr3xMa9jgp9Th6unq3QL9vIWxCnAEl8NXVdOl1BdZHoixQnA3Ig


Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)